Zum Inhalt springen

War in Ukraine

Echoes of Bucha in Izyum


Artikel teilen

Unlike Bucha, where the occupation lasted for 1 month, the city of Izyum was occupied for 5 months, from the beginning of April until September 10.

During this period, the occupying Russian forces established and maintained order amongst the civilian population through fear. After the liberation of the city, numerous cases were discovered that confirmed that the Russian military had tortured and killed not only those affiliated with the Ukrainian military, but also the civilian population.

Even for those civilians who believed the Russian propaganda and were waiting for the Russians as liberators, it became clear what the “liberators” are capable of. Although Izyum is located close to the border with Russia, the inhabitants of the city speak mainly Russian and have always had very close connections with their neighbors across the border.

Today, investigations into war crimes and crimes against civilians, committed in the city of Izyum have already begun.

A local woman, Olena, tells journalists in Russian, how Russian Buryats (the natives of Russia’s southeastern Siberian region) shot her disabled son in the legs – the boy had not had time to evacuate.

Currently, only 10,000 people live in the city of Izyum – these are those residents who, for various reasons, had not had time to, could not, or did not want to leave the city. The total population of the city before the occupation was 50,000.

Maksym Strelnyk, a deputy of the local city council, said that at least 1,000 civilians had died in Izyum. According to him, as in other temporarily occupied cities, the Russian occupiers committed war crimes and tried to hide them.

In Izyum, many people were also injured because they could not provide them with critically necessary medical assistance in time. Back in March, the Russian occupiers destroyed all of the healthcare facilities in the city. Access to medicine was limited and the Russians ransacked the pharmacies.

In the liberated city, investigators and criminologists of the National Police examined the premises that the Russian occupiers used as a hospital.

Improvised "wards" were set up in dirty basements. Judging by the traces of blood, the wounded were lying directly on the floor. It was here, in terrible unsanitary conditions, that they were provided with so-called “medical care.”

During the inspection, investigators and forensic experts also found dressing materials, syringes, pharmaceutical drugs and crutches in the building - the expiration date of all these things dating back to the 1950s and 1960s.

Olga, a local journalist, says that 5 months of occupation is a different reality. Especially at the beginning, when the city was bombarded by aerial bombs every day. A 500-kilogram Russian bomb hit a multi-story residential building. 53 people died there, including 7 children.

The occupiers also tried to silence any Ukrainian media and communications in order to leave people devoid of any information not coming from the Russian government.

And there was also a special pressure placed on residents in everyday life - there was a constant curfew and limited movement in the city. Leaving the city, the Russian military set fire to administrative buildings, and some of them were mined, leaving behind "stretch marks".

The occupiers equipped a torture chamber in the police station - and local residents are now telling investigators about what happened there. But the most terrible thing is the human remains which have been exhumed - 447 bodies discovered as of September 24.

Serhii Bolvinov, an investigator, reports that among the dead are 194 civilian men, 215 civilian women, 22 military personnel, and 5 children. 11 of the bodies are unknown, they cannot be identified. Many have missing limbs, bound hands, shrapnel wounds, head and chest injuries, injured or missing genitalia, broken ribs, stab wounds, bullet wounds, or ropes around their necks.

Already on September 14, President Zelensky was in Izyum to emphasize the importance of this victory for Ukrainians. After that, on September 23, heads of the diplomatic missions of Lithuania, Latvia, Estonia, Spain, Austria, Hungary, Croatia, Sweden, Slovakia, Switzerland, Turkey, Poland, Slovenia, France and Denmark visited Izyum.

Catherine Colonna, the Minister of Foreign Affairs of France, said that the investigation of crimes against the civilian population in Izyum will be carried out by French investigators. Specialists of the National Gendarmerie of France are already in Ukraine. After the work of forensic experts, France will send a new group of investigators to Ukraine to assist in seeking justice for the victims there.

Margarita Sokorenko, Commissioner of the European Court of Human Rights, believes it is important for Ukraine that European countries emphasize that the violations of human rights referred to in Ukraine's lawsuit are egregious and are not just a violations of human rights, but rather a complete undermining of the legal order that has been established in Europe.

Despite the promises of freedom, support, and better lives as a part of the Russian Federation, the residents of Izyum have seen a different side of what is to offer - and despite their historical leaning toward Russia - have changed their attitude towards Russia’s peace.

Місто Буча стало своєрідним символом тортур та мародерства в російсько-українській війні. Зараз таким символом стає місто Ізюм, в Харківській області.

На відміну від Бучі (де окупація тривала протягом 1 місяця), місто Ізюм перебувало в окупації 5 місяців, з початку квітня до 10 вересня.  

За цей період окупаційні війська встановлювали свої порядки та тримали у страху цивільне населення. Після звільнення міста було виявлено низку фактів, які підтверджували, що російські військові катували та вбивали не тільки військових але і цивільне населення. 

Навіть тим жителям, які вірили російській пропаганді і чекали росіян як визволителів, стало ясно, на що визволителі здатні. Хоча Ізюм розташований близько до кордону з росією, жителі міста розмовляють переважно російською мовою та мали завжди дуже тісні зв’язки із сусідньою країною.

Сьогодні вже розпочаті дослідження про воєнні злочини та злочини проти цивільного, скоєні у місті Ізюм, Харківської області.

Місцева жінка Олена розповідає російською мовою журналістам, як російські буряти стріляли в ноги її сину-інваліду – хлопця не встигли евакуювати.

Зараз у місті Ізюм проживає всього 10 000 людей – це ті, які з різних причин не встигли, не змогли або і не захотіли виїхати з міста. Всього населення міста до окупації складало 50 000 осіб.

Максим Стрельник, депутат місцевої міськради, заявив, що в Ізюмі загинули щонайменше 1000 мирних жителів.

За його словами, як і в інших тимчасово окупованих містах, російські окупанти скоювали воєнні злочини і намагалися їх приховати.

В Ізюмі постраждало також багато людей, тому що їм не змогли вчасно надати необхідну медичну допомогу. Російські окупанти ще в березні зруйнували всі заклади охорони здоров’я в місті. Доступ до ліків був обмежений, російські окупанти розграбували всі аптеки.

У визволеному місті слідчі та криміналісти Національної поліції оглянули приміщення, які російські окупанти використовували як госпіталь.

Імпровізовані «палати» були облаштовані у брудних підвальних приміщеннях. Зважаючи на сліди крові – поранені лежали прямо на підлозі. Саме тут, у жахливих антисанітарних умовах, їм надавали, так звану, медичну допомогу.

Під час огляду, слідчі та криміналісти виявили в будівлі також перев’язувальні матеріали, шприці, медичні препарати й милиці – термін придатності усіх цих речей датований 50-60 роками минулого століття.

Ольга, місцева журналістка, розповідає, що 5 місяців окупації – це інша реальність. Особливо на початку, коли місто щодня бомбили авіаційними бомбами. 500-кілограмова російська бомба потрапила у багатоповерховий житловий будинок. Там загинуло 53 особи, серед них – 7 дітей.

Окупанти старалися також заглушити будь-які українські медіа та зв'язок, щоб залишити людей без правдивої інформації. А також був особливий тиск на вільне існування людей – постійно була комендантська година та обмежене пересування містом.

Залишаючи місто, російські військові підпалили адміністративні будівлі, деякі з них замінували, залишивши після себе «розтяжки».

Приміщення для тортур окупанти обладнали у відділку поліції – про те, що там відбувалося, місцеві жителі зараз розповідають слідчим. Але найстрашніше – ексгумовані останки людей, яких виявлено 447 тіл, станом на 24 вересня.

Сергій Болвінов, слідчий, повідомляє, що серед загиблих 194 цивільних чоловіків, 215 цивільних жінок, 22 військових, 5 дітей. 11 з тіл – невідомі, їх неможливо впізнати. 

У багатьох відсутні кінцівки, зв’язані руки, осколкові поранення, травми голови та грудей, поранені або відсутні геніталії, переломи ребер, колото-різані поранення, кульові поранення, мотузки на шиї.

Вже 14 вересня президент Зеленський був в Ізюмі, щоб підкреслити важливість цієї перемоги для українців. Після цього, 23 вересня Ізюм відвідали керівники дипломатичних місій Литви, Латвії, Естонії, Іспанії, Австрії, Угорщини, Хорватії, Швеції, Словаччини, Швейцарії, Туреччини, Польщі, Словенії, Франції та Данії.

Катрін Колонна, міністр закордонних справ Франції, заявила, що  розслідуванням злочинів проти цивільного населення в Ізюму займатимуться французькі слідчі. Фахівці Національної жандармерії Франції вже перебувають в Україні. Після роботи криміналістів Франція направить нову групу слідчих до України для допомоги українському правосуддю.

Маргарита Сокоренко,  уповноважена у справах Європейського суду з прав людини, вважає важливо для України, що європейські країни наголосили, що ті порушення прав людини, про які ідеться в позові України, є кричущими і мова йде не просто про порушення прав людини, а – про підрив правопорядку, який сформований у Європі.

Ізюм на сьогоднішній день знов показав те, як окупаційний режим ставиться до цивільних громадян, яким обіцяє забезпечення життя в Російській федерації. За п’ять місяців навіть лояльні жителі міста повністю змінили своє ставлення до руського миру.

Neueste Artikel

Die USA machen, woran die EU noch scheitert

Washington entschied sich fortan den Import von russischem Uran zu verbieten.

Ein wahltaktischer Inselstreit als Vorbote größerer Konflikte?

Indien hätte von Sri Lanka gerne die Insel Kachchatheevu zurück. Für Sri Lanka werden sich aber bald schon schwierigere geopolitische Fragen auftun.

Neue Grenzen für noch mehr Öl

Warum Venezuela zwei Drittel seines Nachbarstaates Guyana annektiert und damit wohl nicht durchkommen wird